“… топонімія – це мова і обличчя держави й міста і ця мова промовляє до гостей міста, одразу показуючи що це за місто, наскільки воно шанує власну історію”
Олександр Різник, канд. мистецтвознавства, ст. науковий співробітник Українського
центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України
Вулиця Військова виникла в середині XX століття під назвою 8-ма Нова. Сучасна назва — з 1944 року. Вулиця Моторна виникла в середині XX століття і разом з Військовою вулицею до 1958 р. складала 8-му Нову вулицю.
Вулиця Маршальська виникла в середині XX століття під назвою 47-ма Нова. Сучасна назва — з 1944 року.
Вулиця Новокорчуватська виникла в середині XX століття під назвою 10-та Нова. Сучасна назва — з 1944 року, від розташованої поряд історичної місцевості Корчувате.
Вулиця Буковинська виникла у 30-х роках XX століття, мала назву 9-а Нова. Сучасна назва — з 1944 року (від назви регіону Буковина).
Провулок Буковинський виник, ймовірно, у 30-ті роки XX століття, первісна назва невідома. Назву Буковинський провулок отримав, ймовірно, у 1940-ві роки. Наприкінці 1970-х років будинки у Буковинському провулку були переписані на сусідні вулиці: Буковинську, Військову та Новокорчуватську. У довіднику «Вулиці Києва» 1995 року провулок внесений у перелік зниклих. Попри те, що нині до нього не приписаний жодний будинок, у 2015 році Буковинський провулок включено до офіційного довідника «Вулиці міста Києва» та містобудівного кадастру.
Вулиця Адмірала Ушакова утворилася в 1-й половині XX століття під назвою 184-а Нова.
Порівнюючи німецьку мапу 1943 р. та сучасну мапу бачимо, що, наприклад, майбутня вул. Буковинська йшла аж до майбутнього проспекту Науки (тоді Мишоловського шосе) де зустрічалась з майбутньою Військовою:
Старі люди розповідали, що на перетину Ушакова-Військова стояла церква, а вул. Військову називали інакше.
У 1944 році добру справу зробила київська комісія з найменування, коли назвала велику частину вулиць, щоправда на околицях, назвами, похідними від місцевих топонімів. Зокрема, з’явилася вулиця Багринова від сусідньої Багринової гори*.
*- за інформацією з сайту https://81412.livejournal.com/7032.html
Перейменування вул. Багрінова на вул. Адмірала Ушакова закріплено Рішенням Ради трудящих 3 січня 1952 р.
Державний архів міста Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 541, арк. 44, 46, 47.
Апофеозом творчості етимологів від більшовизму стала ревізія ними ж самими наданої назви вул. Багринової. Виявивши тепер справді належну пильність, можновладці зволіли вважати, що вона походить не від стародавньої Багринової гори, знаної від часів Київської Русі, а від якогось гаданого землевласника Багринова (хоча такий не фігурує в жодному з київських реєстрів)… і вона здобула «перевірене» ім’я адмірала Ушакова.
Посилання на книгу Рибакова М.О.
На честь адмірала Ушакова названі вулиці (починаючи з 1953 р. після смерті Сталіна відбувається повернення до увічнення постатей Російської імперії) у Воронежі, Сарові, Пермі, Владівостоку, бульвар у Москві (+академія, метро), вулиці у Мінську, Севастополі, Харкові, Херсоні (+інститут), Олександрові, а у Санкт-Петербурзі названо міст та набережна.
Напис Багринова гора на німецькій мапі 1943 р. стосується селища біля кінцевої зупинки сучасного 1-го тролейбуса (Вакулишин, 2014) і ми дійсно бачимо позначку на Багриновій горі “розплідник” (Pflanzsule):
З часів володіння Багринівськими землями Видубицьким монастирем ці території здавались в оренду приватним особам.
05.03.2019 – 478 років тому видано Універсал короля Сигізмунда І на селище Багриново
В різні роки Багринова гора згадувалася як хутір Либідський Багринівський (1752 рік), слобідка Багрин (1756 рік), хутір Багринова Гора (1926 рік) тощо.
У 1931 році Багринова Гора фігурувала у списку селищ, не поділених на вулиці.
У 1931-1933 рр. ці землі було віддано совхозу Київської кондитерської фабрики ім. К. Маркса (фабрика з 1917 року націоналізована).
У 1937 році бачимо, що вже були виділені землі під індивідуальну забудову на Багриновій горі:
У 1938 р. засновано розплідник треста зеленого господарства (тоді – приміського):
У 1940-ві рр. це був єдиний у місті карантинно-інтродукційний розплідник (за інформацією краєзнавця Парнікози І.). Мова йде про розсадник Інституту ботаніки ім. Холодного, що теж не міг бути приватним у той час.
Тобто, у період з 1933 р. до 1955 р. дана місцевість не могла належати ніякому приватному розпліднику.
Назва вулиці на честь російського флотоводця Адмірала Ушакова ніяким чином не стосується нашої історичної місцевості – Ушаков ніколи не мав відношення до цієї території, як і російський флот.
Адмірал Ф. Ушаков здобув перемогу над французами, вибивши їх з Корфу і звільнивши Іонічні острови. Хоча ця перемога для російського царя Павла І була важливою, після його смерті Ушакову дали другорядну посаду у Балтійському флоті.
У Греції дуже неоднозначно сприймають роль Ушакова у звільненні їх островів, адже у підсумку владу на них встановила Османська імперія, уся венеційська знать поїхала до Італії, а бідні люди опинились заручниками ситуації.
Цар Олександр ІІ навіть викреслив ім’я адмірала з військових, що прославили Росію при погодженні пам’ятника у 1862 році у Новгороді на честь 1000 річчя Росії.
Згадав про адмірала лише Микола І у 1913-1917 році через прохання внучатої племінниці Ушакова отримати пенсію на честь 100 річчя з дня смерті діда, було оголошено збори коштів для встановлення пам’ятника.
На іконі святого Ушакова є свиток з написом:
«Не отчаивайтесь! — говорил он. — Сии грозные бури обратятся к славе России. Вера, любовь к Отечеству и приверженность к Престолу восторжествуют. Мне немного остается жить; не страшусь смерти, желаю только увидеть новую славу любезного Отечества!».
Тобто військова слава Росії – православна цінність? Людина, яка давала наказ вбивати людей у 43 морських битвах, не створила жодного чуда за життя (як того вимагають, наприклад, у католиків), але «поклала Крим до ніг Росії», «перемоги Ушакова – це перемоги русского духа»…
Зявилось дуже багато новин на російських сайтах, де лунає думка, що у Греції адмірала шанують, проте, це не зовсім так. Наприклад, митрополит Киринський розповідає:
І лише Сталін Й. у 1944 році вирішив використати ім’я Ушакова для запровадження ордену та медалі, а з 1952 року починається масове перейменування проспектів, вулиць, училищ.
Ось так про Ушакова пишуть:
Ушаков нанес турецкому флоту невосполнимый урон более чем в 50 судов, отвоевав для России целый Черноморский регион. Так, во многом благодаря его трудам, Черное море оказалось у ног России. К Ушакову пришли заслуженная слава и уважение. У матроса, испокон веков мечтавшего о справедливом и храбром предводителе, имя Ушакова ассоциировалось со словом «победа». Сослуживцы почитали его как отца родного и знали, где Ушаков – там успех. Оттого и силы его эскадры удваивались. Справедливо поэтому говорить о том, что победы Ушакова – это победы русского духа. Русский флот под командованием Ф.Ф. Ушакова не потерпел ни одного поражения!
14.02.2019 – 275 років від дня народження адмірала Ушакова – воїна, що зробив можливою анексію Криму Російською імперією
Майже тисячолітнє існування топоніму “Багринів” було знівелійовано і замінено на чужу для нас назву – з ідеологічним підтекстом, без жодного стосунку до нашої історії.
Розмови про те, що перейменування недешеве задоволення, — це один із міфів. Для громадян воно не коштує нічого. Органи влади теж не потребують додаткових коштів для його реалізації. Документи (паспорти, права власності, водійські права) людям у зв’язку з перейменуванням змінювати не потрібно.
Тому питання лишається за розумінням самих мешканців – чи хочуть вони жити на вулиці, назву якої дали чужинці?
Чи знайдемо в собі силу заявити про себе як про господарів цієї землі?