Багринов у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.

Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр., який в історичній літературі відомий як Рум’янцевський опис, оригінальні документи якого про хутор Багринов зберігаються в Інституті рукопису НБУВ, представлені нижче.

За описом 1766 року хутор Багринов

1 двір, 2 бездвірних хати, проживали 3 чоловіки (діти) від 1 до 15 років і 3 – від 16 до 60 років, 4 дівчини від 1 до 15 років і 3 жінки від 16 до 60 років.

З опису дізнаємось імена та прізвища цих людей: Алексей Дворникь та його жінка Параскева, їх діти, Яков Ткачь та його жінка Евдокія, Антон Шинкарь та його жінка Анна, їх діти.

У них на хазяйстві взагалі не було худоби, зате орної землі – на 120 днів.

Цитуємо мовою оригіналу 1766 р.: “Хутор Багринов, принадлежащий Киевского Малоросийского полку в Киевской сотне от города Киева в 4 верстах при реке Днепре.

Владеет оным Киево-Выдубицкий монастырь которому оный принадлежит грамотами королей и  их привелегиями и гетьмансим универсалом.

В футоре монастырском … дереваяная… попоев 1 амбар, 2 конюшни, 1 сарай, 1 погреб.

Пахотной земли орать на 120 дней, мер 208080 квадратных саженей, всего 60 пасек,  заросли лесом земель разных и рощами, которые очистить належить.

Близ оного хутора понад Днепром на 2 версты земли Софии.

Мельниц нету.

Винокурня новорубленная.

Шинок один заезжий, в оном вино … хаты монастырские.

Выгонный для пастбы скота мест много угодий имеется.

Доходов за шинку получет 35 рублей.

При оном хуторе монастырского скота волов 6.

В оном хуторе посполитых дворов нет.

При дворе 2 хаты и … одна. В прежней ревизии тот хутор не записан.

Картина. Вид з підніжжя Багринової гори на Китаїв (з дозволу Анатолія Ізотова)

Хата №1 ветхая:

в ней живет подданый Алексей Дворникь, уроженец села Выбудицкого Зверинца, 34 лет, здоров, его жена Параскева, 32 лет, здорова.

У них дети: Яким 7 лет, Степан 2 лет, Евфимия 20 лет, Параскевия 9 лет, здоровы.

Монастырь работает в неделю по 4 дня по 1 человеку с хаты.

Картина  Володимира Орловського 1892 р. Літній день в Україні

Хата №2 ветхая:

в ней живет подданый Яков Ткачь, уроженец села Выбудицкого Зверинца, 30 лет, здоров, его жена Евдокия, 25 лет, здорова, детей нет.

Они оба пахотную землю сенокосят, скота …

Имеет ремесло ткацкое. Консистенций не платят. Работают в неделю по 4 дня.

Картина Юрія Журка. Ой, ти, ненько, Україна

Шинковая изба №3:

при ней амбар, 1 сарай, хата годная.

в ней живет подданый Антон Шинкарь, 38 лет, здоров, его жена Анна, 37 лет, здорова.

У них дети: Антон 6 лет, Татьяна 6 лет, Агрипина 2 года, здоровы.

Он шинкарь пахотной земли, ремесла нет. Консистенций не платят.  Панщини не работает. Шинку есть монастырским вином с десятины”.

Картина Миколи Пимоненко. «До дома»

Також є дані про спір за землі з Києво-Печерським монастирем:

“Поля пахотного на дороге слева долиною лежащего на 92 дня перед 160008 квадратных саженей лесу равного дерева дровяного от Днепра понад Глубоким яром понад Голосеевом на 7 верст.

С оного с урочища и у Попове озеро попойти на 350 дня: рыболовное озеро прозываемое Поповое…в долину на версту в ширину на пол версты в котором ловится рыба разная в обоих частях щука и плотва.”

Фонд 10, 10918 Румянцевкая опись хут. Багринов 4 л (Інститут рукопису НБУВ):

На підставі указу Сенат розробив спеціальну інструкцію про порядок перепису, згідно якої на облік треба було взяти все населення з зазначенням його станової приналежності. Особливо підкреслювалось, що селяни мають бути записані на тому місці, де їх застане ревізія. Перепис сприяв зміцненню кріпацтва в Україні.

Перехід у 1786 році значної частини монастирських земель до казни, а також переселенська політика російського уряду та скасування кріпацтва сприяли активному заселенню території Київщини. У 1859 році хутір вже фігурує як село Багриново.

Джерела:

ІР НБУВ та стаття Парнікози І.Ю. “Історія Лисої гори”

https://archives.gov.ua/Publicat/AU/AU-2002-4-6.pdf