Висловлюємо щиру подяку
Віталію Козюбі та Тетяні Бітковській
(співробітникам Інституту археології НАНУ)
У ХІ – ХІІІ століттях особливого поширення набули серед міського населення прадавньої Русі колти або скроневі підвіски. Мистецтво виготовлення колтів сягало досконалості у Києві та Галичі. Зображення на поверхні колтів відтворювали язичницькі мотиви, а згодом і лики християнських святих.
Колти були частиною давньоруського головного жіночого убору, як деталь начільника, вони підвішувалися на стрічках, ремінцях або кісці; кріпились на стрічках, утворюючи ланцюжок; іноді – як сережки, у мочці вуха. Кругла форма скроневих кілець пов’язана, як з солярною символікою, що повинна була сприяти родючості і гарному врожаю, так і з колом – універсальним оберегом від злих сил. Такі “Пандоринки” знаходять у похованнях словянського часу:
Прототипом колтів (скроневих підвісок) є більш прості бронзові (або навіть дротяні) кільця.
Наприклад, було знайдено такий прототип “Пандоринок” у підніжжя Багринової гори. Це місце незвичайне, історія його заселення сягає більше 2000 років… У підніжжя Багринової гори біля колишнього с. Корчувате було знайдено могильник, що датується IІІ ст. до н.е.—II ст. н. е.. Довгий час матеріали подібні виявленим на цьому могильнику називали корчеватським типом.
Фото Місце розташування Корчуватського могильника (вид з просп.Науки, ліворуч – Лиса гора)
Корчеватський могильник було виявлено на високому відрозі корінного берега р. Дніпро, на північ від села Корчувате та приблизно в 1 км від Лисої гори. Могильник знаходиться на місці, обмеженому з двох боків ярами.
Т. В. Бітковська, співробітник Інституту археології НАН України, у статті про Корчуватський могильник вказує:
Додатковим джерелом інформації стали фотографії з особистого архіву І. М. Самойловського. Використовуючи прив’язки, наявні в особистих архівах Є. В. Махно та І. М. Самойловського, та статті (кар’єр цегляного заводу № 6, південний напрямок від Лисої гори, карту Київа 1943 року, та німецьку аерофотозйомку 1942 року, могильник Корчувате вдалося нанести на карту з достатньо високою точністю.
Рис. План могильника у с. Корчувате 1937-1940 рр.
Історик та археолог Михайло Брайчевський писав:
Можливо, Корчуватський могильник є пам’яткою, трохи давнішою, ніж поселення на Старокиївській горі. Спроби виявити поселення, зв’язане з Корчуватським могильником, не дали наслідків… Можливо, це поселення знаходилося на сусідній Лисій горі або біля підніжжя Багринової гори.
Проте, деякі археологи висловлюють думку, що Корчуватський та Пирогівський могильники могли мати відношення до поселення у Китаєво.
При картографуванні корчуватівського могильника виявилося, що на відстані близько 6 км від нього знаходиться пирогівський могильник (283 поховання), який як за площею, так і за кількістю поховань не поступається корчуватському. З огляду на тривалість існування могильників та їх синхронність, швидше за все, що вони заселялися не з групи поселень, як вважалося раніше, а з одного.
А.С. Бугай (краєзнавець, дослідник Змійових валів Київщини) зазначав:
Дуже ймовірний зв’язок між китаївськими поселеннями і корчуватським могильником.
Чудесний i таємничий Китаїв. У ньому збереглися пам’ятки, яких уже немає в Києві: дуже древнє городище з трьома лініями оборонних валів, печери i численні могильники, в яких криється вся історія землі Київської.
Можливо, саме з Китаєва починався і наш рідний Київ…
Фото Китаївський краєвид
Корчеватський могильник почали досліджувати у 1937 році в зв’язку з будівництвом кар’єру цегляного заводу та до травня 1940 року проводили нагляд та збирали підйомний матеріал.
Могильник у підніжжя Багринової гори виявив під час розвідок на південній околиці Києва український археолог Ілля Михайлович Самойловський.
Фото Іллі Михайловича Самойловського
Є згадки про роботу тут студентів історичного факультету Київського державного університету, зокрема, студентки тоді 4-го курсу (а згодом відомого археолога) Євгенії Володимирівни Махно, а також проводились дослідження під керівництвом професора Наталії Полонської-Василенко у 1941-1942 рр. під час студентської археологічної експедиції.
У щоденниках археолога Євгенії Володимирівни Махно читаємо:
«В 1937 году, когда окрестности села Корчеватого вошли в черту г. Киев и с этих пор были включены в область постоянных археологических наблюдений, при разработке карьера кирпичного завода в западном направлении на пространстве приблизительно в 300 м2 удалось зафиксировать 11 сосудов… »
В травні 1940 року було вирішено проводити розкопки траншейним методом.
Із щоденника Є. В. Махно:
Розробка кар’єру вела до руйнування могильника, а з 1940 року пішла активніше з початком застосування гідравлічного способу при тиску води 8 атмосфер. До того ж гідровскриття відбувалося по ночах, коли заводу давали електропостачання, а це ускладнювало спостереження за виявленими, при розмиванні, похованнями могильника.
Загальна площа розкопок склала 4500 м2 , виявлено було 100 поховань. За роки війни схили кар’єру та частина могильника, що залишилася, були майже повністю зруйновані. Після війни знайдено ще три поховання. Тож загалом — 103 поховання. Розкопки Корчуватського могильника 1940—1941 pp. охопили не всю збережену на той час площу могильника, більша частина поховань була знищена кар’єром ще до початку розкопок – І. М. Самойловський вважав, що до загальної площі могильника варто додати 2500 м2, які були зруйновані кар’єром ще у 1937 — 1940 роках. Таким чином, загальну площу розкопок можна порівняти з футбольним полем Олімпійського стадіону:
Матеріали могильника представлені різноманітною керамікою та виробами з металу: фібули, наконечник списа, дріт, кільце, тощо.
Розкопками виявлено 101 поховання, з числа яких 80 було з тілоспаленням і лише 13 — з тілопокладенням; крім того, у восьми місцях були виявлені кенотафи, тобто поховання без небіжчика.
Крім посуду, у похованнях траплялись 24 фібули, 21 з бронзи і лише три були залізними, великий інтерес мають дві фібули з прикріпленим до них ланцюжком:
Фібули з Корчуватського могильника
Були знайдені: бронзова каблучка, бронзове скроневе кільце, кругла привіска з стержнем, уламок бронзової сережки, залізні ножі, двогранний наконечник стріли, наконечник списа.
Знайдені також дрібні намистини з світлої пасти та шматочки скла.
Фото. Жінка, прикрашена скроневими кільцями, сережками та намистинами (ілюстрація)
Траплялися кістки дрібної худоби, а також свині, рідше — великої рогатої худоби та коня.
Поза похованнями знайдено глиняне прясло, трубчасту кістку бика з слідами обробки, гранітний розтирач та уламок зернотерки.
Знайдено амфору останніх століть до н. е. (Ill—II ст.до н. е.), а також уламки посуду скіфського типу.
Було знайдено 31 екземпляр мисок.
В особистому архіві І. М. Самойловського були знайдені декілька фотографій посудин посудин після реставрації, на даний час це є єдиним джерелом інформації що до цих екземплярів археолгічних форм кухоного посуду, оскільки зараз вони знаходяться у фрагментованому стані та відновленню не підлягають:
Імпортної кераміки не зафіксовано, але серед матеріалу є 1 екземпляр – ліпне наслідування амфори — темнорожевого кольору з широко відкритими різко відігнутими вінчиками, короткою шийкою і дуже опуклим бочком на тоненькій пласкій ніжці.
Такий інвентар поховання говорить на користь високого статусу похованого.
До унікальних знахідок, що виходять за межі типопології яка використовується слід віднести двугорлу чорнолисковану посудину. За інформацією з щоденника Є. В. Махно, аналогічні посудини латенського часу зустрічались в провінції в Брандербурзі між Одером та Віслою.
І. Самойловський під час своїх досліджень тут знайшов рештки поселення часів Київської Русі (розкопав одне житло цього часу).
За словами Михайла Брайчевського:
Корчуватський могильник є видатною пам’яткою київської старовини, яка, безперечно, підтверджує факт заселення території сучасного міста в епоху останніх століть до нової ери.
Відкриття могильника відбувалось у часи т.з. “академічної війни “за готів” і є яскравим прикладом ідеологічної війни двох наддержав – старих імперій Росії та Німеччини – та їх наступниць. Починаючи з 17 століття шведські королі починають використовувати теорію походження від готів – найдавніших германців, а з 19 ст. “готика” стає національним проектом у Німеччині. З археологічними відкриттями початку 20 ст. теорія отримує все нові докази на свою підтримку. І чим ближче була Друга світова війна, тим більше ідеологічний компонент готичного питання набирав сили.
Нацисти мали досить обґрунтовану програму встановлення нового порядку, який включав інтенсивну пропаганду та пошук матеріальних доказів, які підтверджували б “німецьке історичне право” на території, і свідчення “верховенства німецької арійської культури” в усі часи. У цих далекосяжних планах чільне місце займала готична спадщина. В таких умовах відкриття могильника та розкопок “полів поховань” біля с.Корчувате на південній околиці Києва не могла залишитись без уваги під час німецької окупації.
Взимку 1941–1942 рр. історичний музей Києва, співробітники якого проводили розкопки Корчуватського могильника, був взятий під контроль Оперативним штабом райхсляйтера Розенберґа, керівником призначено Пауля Грімма.
Фото Пауль Грімм
Гримм — археолог, его друг Бенцинг — филолог, Мюллер — педагог, Брюхман — библиотекарь и еще два-три приятеля Гримма, фамилии которых не помню, бывали изредка в музее и с большим интересом рассматривали наши материалы. Призывали переводчицу и тех сотрудников, которые еще до войны работали в данном отделе, расспрашивали, очень интересовались работой русских ученых. Я отвечала на их вопросы преимущественно показом тех вещей, которые подтверждали мое мнение.
Например, приднепровскую, так называемую «Корчеватовскую» археологическую культуру I–II столетий до нашей эры и I–II столетий нашей эры они приписывали прагерманскому племени бастарнов.А я доказывала демонстрацией керамики на происхождение этой культуры от местной, позднее скифской. Они соглашались, что это вопрос спорный, требующий дальнейших исследований.
Восени керівництво заснованого Паулем Ґріммом музею перейшло до Рудольфа Штампфуса – учня ідеолога нацистської пропаганди Густафа Кассіни. Позицію Г. Коссіни, як і більшість німецьких археологів, поділяв Р. Штампфус, що здійснював археологічні розкопки на території Польщі, а під час ІІ Світової війни й на території України.
Фото документу за підписом Розенберга, в якому він надсилає працювати до Київського музею Рудольфа Штампфуса
Різниця між Гріммом та Штампфусом була разючою. За спогадами, співробітниці музею Лінка-Геппенер Надії Володимирівни про Рудольфа Штампфуса:
Прощаясь, Гримм сказал мне: «Где тут справедливость? Меня, такого слабосильного отправляют в действующую армию, а мое место в музее займет здоровенный Штампфус, сын богатого фабриканта, который уж сумел обезопасить и обеспечить своего сынка». Вскоре появился видный, холеный профессор Штампфус, человек лет 35-ти, самоуверенный и самодовольный, имевший к тому же собственную легковую машину, что было совсем не лишним в случае блиц-отступления.
…был ужасно груб, вспыльчив, криклив и совершенно не владел собой в минуты ярости. Правда, он был, что называется, отходчив, как большинство вспыльчивых людей, и настроения его менялись с калейдоскопической быстротой…
Коли на початку осені 1941 р. точились останні оборонні бої за Київ, 4 вересня Інститут археології припинив свою роботу. І.М. Самойловський не мав близьких родичів і залишився у місті.
Навесні 1943 р. між Іллєю Самойловським і німецьким проф. Рудольфом Штампфуссом стався конфлікт через матеріали Корчуватського могильника.
Як зазначив сам Ілля Михайлович, конфлікт стався:
«за расхождение… в интерпретации этого памятника… с нарушением моих авторских прав на исследованный мною памятник». В результаті «фашистский проф. … прибрал к своим рукам материал»
Після цього автора розкопок 1.05.1943 р. позбавили роботи в музеї.
21 вересня 1943 р. було звільнено Чернігів, тому в музеї почались роботи з пакування артефактів. Ці події у спогадах описує Лінка-Геппенер Надія Володимирівна:
В середине сентября Штампфус собрал всех сотрудников музея в своем кабинете и объявил, что ввиду приближения фронта к Днепру он получил распоряжение на время перенести музейные материалы в подвал, чтобы уберечь их от бомбежки.Мы приступили к упаковке, с целью припрятать и скрыть лучшие вещи. Это нам удавалось и удалось бы отлично, если бы среди нас не было такого предателя, как Куренный, который начал за нами шпионить. Через день или два, когда мы считали, что сделали все, что возможно, и можем скрыться, вдруг в вестибюле, где стояли ящики, послышались вопли Штампфуса, который яростно звал меня. Я прибежала, он подскочил ко мне и с визгом сунул мне револьвер прямо в лицо. «Теперь я знаю, — орал он, — вы связаны с партизанами. Вот заявление Куренного в гестапо о вашей партизанской работе! Сегодня же я вас отправлю в гестапо, на это у меня есть все основания, и Куренный все подтвердит!» Я испугалась и молча стояла, ожидая расправы… Как всегда, Штампфус откричался, затих, спрятал свой револьвер и ограничился тем, что приказал Куренному и Вавилову принести спрятанные нами фибулы и керамику из села Корчеватого под Киевом, представлявшие большой интерес для изучения праславянского населения Приднепровья.
Металеві вироби, в тому числі фібули, наконечник спису, пряжка були втрачені (зі слів працівників фондів Національного музею історії України, де зберігаються матеріали могильника, та щоденника Є. В. Махно). Згідно документації з 23 фібул лишились фотографії лише десятка екземплярів та малюнки сьомох з них. Також була втрачена частина керамічного комплексу, частину реставрованих форм було розбито.
Зараз у колекції наукових фондів Інституту археології НАНУ є фонди:
Розвідки та розкопки І. М. Самойловського, 1940, 1941 рр.
Могильник зарубинецької к-ри I ст. до н. е. —I ст. н. е.; поселення ДРЗ, XI—XII ст.
Склад колекції: фр-ти посуду та цілі форми.
Розкопки І. М. Самойловського, 1949 р.
Могильник зарубинецкого часу II ст. до н. е. —I ст. н. е.
Склад колекції: трипілля — окремі ф-ти посуду; заруб. к-ра — посуд, прясло, зернотерки; III—V — бронзова пряжка; XII—XIII — стріли навершя.
НА: Самойловский И. М. Наблюдение за земляными работами в Киеве // № 1950/1д.
Пам’ятки трипільської к-ри, слов’ян.
Склад колекції: гл. — фр-ти та цілі форми посуду.
Щодо долі німецьких та українських дослідників, то ставлення та вшанування їх внеску у розвиток науки різне.
Українські співробітники. П. Курінний,В. Козловська, Б. Безвенглінський, Н. Кордиш, В. Шугаєвський виїхали до Німеччини, перші четверо працювали у Крайовому інституті до- і ранньої історії при райхскомісарі України в Гьохштедті.
Н. Лінка-Геппенер, В. Мамонов, Л. Шиліна, Є. Покровська, І. Самойловський,Ю. Павлович, С. Горохов, П. Червоненко у листопаді 1943 р. були зараховані до Історичного музею Києва.
Ілля Михайлович Самойловський був самотнім і не мав родини, археологія для нього була всім його життям.
Після визволення Києва та відновлення роботи Інституту археології І.М. Самойловський 15 листопада 1943 р. повертається на роботу в інститут на посаду в. о. старшого наукового співробітника. У грудні того ж року він подав протест до «Чрезвычайной государственной комиссии» за порушення окупаційною владою його авторських прав на Корчуватівський могильник, за ним визнається право на академічну пенсію.
На початку 1946 р. І.М. Самойловський у віці 64 років захистив у Ленінграді кандидатську дисертацію на тему «Поле похоронных урн у с. Корчеватое под Киевом».
Віталій Козюба (к.і.н., співробітник відділу археології Києва Інституту археології НАНУ) написав чудову статтю до 130-ти річчя Іллі Михайловича, де так описує його вклад:
Його відданість улюбленій справі, кропітка робота по збиранню інформації до археологічної карти Великого Києва заслуговують на повагу, а сама особистість — на велику пошану від наступних поколінь дослідників Києва, які продовжили справу Іллі Михайловича Самойловського. Усього в науковому доробку науковця близько 45 публікацій (не враховуючи газетних). Слід відмітити, що І.М. Самойловський активно співпрацював з пресою, і його замітки про нові відкриття археологів регулярно друкувалися в київських (передовсім) газетах і журналах. Це сприяло популяризації археологічної науки, зацікавленням широких кіл населення давньою історією, а також справі охорони пам’яток і співпраці вчених з пересічними громадянами.
Таємниці Багринової гори
“Найцікавіші результати отримані при розгляді хроноіндикаторів Корчеватського могильника” – зазначає Т. В. Бітковська.
У статті І.М. Самойловського датування могильника за фібулами — ІІ–І ст. до н. е. Однак, на його думку, посудина, яка нагадує фаозьку амфору, опускає нижню дату до ІІІ ст. до н. е. …
Що стосовно фібул, то їх датування за А. К. Амброзом змінює час існування могильника, запропоноване І.М. Самойловським, до початку І ст. до н. е — І ст. н. е.
Таким чином, Корчеватський могильник може бути віднесений до фіналу класичної зарубинецької культури та, можливе його існування в пізньозарубинецький час. Це співпадає з фінальною фазою функціонування Пироговського могильника (згідно датування більшості поховань). Таке ж датування дає могильник Вишеньки.
Особливо цікавим є той факт, що могильник біля Вишеньки, Бориспільського р-ну, знаходиться біля урочища під назвою Багрин:
Наразі так низивається кладовище в с. Вишеньки – Багринів:
Чи може бути збігом те, що два могильника приблизно одного часу існування розміщувались біля топоніму Багринов/Багринів?
Маємо нові загрози для дослідження нашої історії. Нові “варвари” – це з одного боку – забудовники, з іншого – байдужі до археологічної спадщини мешканці Києва.
Територія східної частини Багринової гори віднесена до зони охоронюваного ландшафту (Розпорядження КМДА N 979 від 17.05.2002). Унікальний ландшафт Південного (в т.ч. Китаївські, Багринівські, Лисогірські землі) історичного ареалу має бути збережений як культурна спадщина та історична місцевість. На сьогодні не ведеться жодних досліджень території Багринової гори, яка береже свої таємниці й досі…
В одному точно можна погодитись з Рудольфом Штампфусом. Це його слова з промови наприкінці життя:
І як людину зворушують питання: звідки я родом, куди я йду? Таким чином, народ буде і повинен запитувати не тільки про своє майбутнє, але і про його походження.
Жити без історії означає жити без культури.
Джерела:
М.Ю.Брайчевський “Коли і як виник Київ” 1963
І. Самойловський “Корчуватський могильник” 1941
www.vgosau.kiev.ua › Archaeology_2012_01
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/70029/14-Kozuba.pdf?sequence=1
https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/Islands/History/Prahistory/dnieper-in-slavic-times.html
https://ukrainianweek.com/History/45207
http://visnyk.nmiu.com.ua/index.php/nv/article/view/191/163
http://www.vgosau.kiev.ua/load_books/cataloque_fonds.pdf
https://www.archaeologie-duisburg.de/Vortrag_zu_Rudolf_Stampfuss_Nov__2004-1.pdf
https://www.academia.edu/38484630/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9F%D0%B0%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D2%90%D1%80%D1%96%D0%BC%D0%BC_%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96_%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8E_%D0%B4%D0%BE-_%D1%96_%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D1%83_1942_%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96
http://www.professor-paul-grimm.de
https://www.academia.edu/38491606/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%B4%D0%BE-_%D1%96_%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D1%83_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96_1942_1943_%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4
https://www.academia.edu/40217258/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%AF._%D0%92._%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%A3%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://pamyatky.kiev.ua/streets/gogolivska/zhitloviy-budinok-poch-20-st_-v-yakomu-prozhivali-artobolevskiy-v_m_-linka-n_v_-mihaylovskiy-i_d_-tulub-p_o
https://www.niez.com.ua/museums/%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80/%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/1865-123-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8-%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8
https://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/1026933
https://www.abebooks.com/servlet/BookDetailsPL?bi=7711589050&searchurl=an%3Dreinerth%2Bhans%2Beditor%26sortby%3D17%26tn%3Dgermanen-erbe%2Bmonatsschrift%2Bdeutsche%2Bvorgeschichte%2Bjahrgang&cm_sp=snippet-_-srp1-_-image1
http://www.archaeology.ru/Download/Stampfu/Stampfu.pdf
http://www.mpov.uw.edu.pl/en/thesaurus/tribes-and-peoples/ostrogoths-
https://kievlyanin2015.livejournal.com/67171.html?fbclid=IwAR3pcnaPsKlwV5rzN2YPqfhFd6tM7l8sIDr7UmsO0Ncj4pax2T1GBy-zh18
http://www.archaeology.univ.kiev.ua/home/images/pdf_doc/terpylovsky_vyshenky_1988.pdf
Н.С. Абашина, Г.А. Станицына К 100-летию ЕВГЕНИИ ВЛАДИМИРОВНЫ МАХНО
http://zmievivaly.com.ua/wp-content/uploads/2015/02/CHastina-2.-Krayeznavstvo-v-doslidzhennyah-Bugaya.pdf
https://city-adm.lviv.ua/news/culture/211306-a-sadovyi-pro-eksponaty-z-vystavky-velychni-tysiacholittia-ukrainy-tsi-rechi-unikalni-beztsinni
https://www.pinterest.com/pin/349169777338921589/
https://www.facebook.com/groups/180012162802052/permalink/535950723874859/