«Її [Росії] політика століттями керувалася власним особливим ритмом, здійснюючі безперервну експансію на землях, що охопили кожен клімат і цивілізацію, і перериваючись час від часу хіба з необхідності скоригувати свою внутрішню структуру відповідно до масштабів завдань – і тільки для того, аби знову повернутися, як приплив, що розбивається об збережжя. Від Петра Великого до Володимира Путіна змінювалися обставини, однак незмінним залишався ритм…»
Генрі Кіссінджер, «Світовий порядок»
Історія не є однозначною щодо жодної особистості. Чим більше ми вивчаємо факти, тим краще можемо зрозуміти нашу історію. Коли люди мало знають, живуть міфами, а не власним розумом, то ними легше маніпулювати.
Пропонуємо дослідити 6 міфів російської пропаганди про Крим, які стосуються нас, як українців та мешканців Багринової гори.
Міф №1: Крим – ісконно русскій край.
З чого вести відлік російського періоду історії Криму?
Починаючи з XII століття до нашої ери, півострів населяли представники: кіммерійців, таврів, скіфів, давніх греків та римлян, сарматів, готів, візантійців, тюрків, хозарів, кипчаків та багато інших.
У ХІІІ ст. Крим зазнав татаро-монгольської навали і тут було утворено Кримський Юрт Золотої Орди.
1441 р. утворилось незалежне Кримське ханство.
1475 р. на півострові висадились османські війська, які оволоділи генуезькими колоніями, Кримське ханство вимушене було визнати себе васалом Османської імперії.
Чий насправді Крим за 15 хв.:
І всього трохи більше 200 років! тому – 19 квітня 1783 р. Єкатерина ІІ підписала маніфест «О принятии полуострова Крымского, острова Тамана и всей Кубанской стороны под Российскую Державу». Російська імперія Кримське ханство анексувала, тобто приєднала насильницьким шляхом в односторонньому порядку.
На думку історика, кандидата політичних наук, відомої вудучої телеканалу ATR Гульнари Бекірової:
237 років тому відбулась перша анексія Криму – одна з найбільш масштабних і ключових дат в історії кримськотатарського народу.
За масштабом і наслідками, я прирівнюю цю дату до депортації 1944 року…
Експансіоністський план завоювань Російською імперією територій у Османської імперії, Криму, грецьких островів так зображували у французькій карикатурі 1790 р.:
“Імперський крок” Катерини ІІ.
У 1791 році був підписаний так званий Ясський договір, згідно якого Туреччина (Османська імперія) визнавала входження Криму до складу Російської імперії. Визначальну роль у підписанні Ясського договору зіграли завоювання Чорноморського узбережжя флотом адмірала Ушакова.
Як і путінське «воссоединение»‒2014, єкатерининське «принятие»‒1783 не було спонтанною акцією, його ідея та витоки пройшли тривалу еволюцію, протягом якої були апробовані шляхи майбутнього входження півострова до складу Російської імперії, а також закладені основи та принципи політики російської влади стосовно кримськотатарського населення.
До 1783 года Южный берег, был населен исключительно татарами, которые ничем не занимались, а в свободное время и в моменты пробуждения энергии резали, вместе с турками, своими сюзеренами, христиан. …Турок мы выгнали, татары стали выселяться сами, к сожалению, слишком медленно. …Недалеко то время, когда Южный берег, совершенно очищенный от татар, превратится в сплошной благоустроенный парк и бесценный виноградник
Таке імперське ставлення до кримських татар як «небажаних» підданих описували через 100 років після анексії російський письменник.
Після анексії Криму весь старий поземельний устрій Кримського ханства було зламано, в Криму було встановлено нові поземельні відносини. При перерозподілі господарських площ Криму, основна маса кримських татар залишилася без землі. У населення, яке залишилося, за вимогою російської влади, не виявилося підтверджуючих документів на право володіння або користування земельними наділами.
Наприкінці 1785 року управитель Таврійської області В. Каховський отримав від князя Г. Потьомкіна наказ про надання високопоставленим особам із Санкт-Петербурга земель під дачі.
Забравши ці землі в татар і зробивши деякі поліпшення в господарстві, можна буде мати чималий прибуток …
— писав царський намісник у своєму рапорті.
Анексія Криму породила й феномен масової еміграції кримців за кордон – у Туреччину, коли у перші роки після анексії рідну землю мусили покинути щонайменше триста тисяч душ.
Загалом, до початку ХІХ ст. Крим залишило близько ¾ татарського населення півострову.
Кримськотатарська еміграція до Туреччини мала вкрай негативні наслідки – занепадали ремесла, традиційні промисли, садівництво та скотарство кримських татар, знелюдніли міста і села.
Фактично, як писав відомий письменник і дослідник Криму Є. Марков:
Крым погиб после удаления татар
Показово, що одразу після анексії півострова 2014 року було заборонено традиційне вшанування роковин сталінських депортацій кримських татар.
Метою дій Росії і тоді, і зараз було витіснення кримських татар із Криму і знищення державності цього народу – в 1783, а в 2014 році – знищення Автономної Республіки Крим у складі України.
Міф №2: Святий Ушаков був скромним, усе віддавав військовим, казні, землі у нього було мало й та неродюча, безводна.
…Все, что имел, отдавал он «на вспомоществование ближним, страждущим от разорения злобствующего врага…
Насправді, ті ж самі російські джерела й розповідають:
Ушаков, подобно Мордвинову, де-Рибасу, Войновичу и другим, в свое время получил по распоряжению Потемкина довольно значительные земельные наделы в Крыму – дачи Дуванкой и Кууш, общей площадью 8506 га
Карта. Володіння на узбережжі моря на великих річках
Дуванкой – зараз село Верхньосадове, Нахимівський район м. Севастополя. Протікає одна з найбільших річок півострову – Більбек, яка разом з великою кількістю родючих земель дає можливість тут вирощувати найкращі сорти винограду, вести садівництво та оброблювати угіддя.
У 1805 році належало Ушакову разом з 700 жителями – кримськими татарами.
«Вдоль большой дороги, проходящей по его землям из Симферополя через селение Дуванкой к переправе через Северную бухту, адмирал соорудил несколько постоялых дворов, причем самый большой, с трактиром, – непосредственно у переправы. Здесь же, у бухты, он построил два больших каменных склада для хранения зерна и муки.
Трактир Ушаков сдавал в аренду конторе питейных откупов с годовой оплатой в 1 тыс. руб.. Татары выплачивали десятину и отрабатывали на помещика Ушакова соответствующее число дней в году. Значительный доход Ушакову приносил дубовый лес, который татары в счет повинности вырубали на его землях и доставляли в адмиралтейство.»
Але, цього було мало:
«Осенью 1794 г. адмирал купил еще участок земли в 1462 дес., расположенный на Северной стороне с находящейся на нем татарской деревней Учкуй. Ушаков построил в учкуйском имении каменный дом со службами, на реке Бельбек – каменную мельницу со складами.
Фрагмент книги, села в Криму належали Ушакову
Учкуй – мальовничий куточок у Нахімовському районі м. Севастополя. Родючі грунти та клімат дали можливість тут вирощувати одині з найкращих на півострові сортів винограду.
Фото. Район Севастополя (раніше Учкуй)
Наводились такі дані:
Ще одним селом, землями та татарами володів Ушаков:
Кууш – колишнє (зараз ліквідоване) селище Шовковичне, Бахчисарайський район.
Протікає повноводна річка Кача:
Річка давала можливість займатись тут садівництвом – тут було безліч фруктових садів, обробляли угіддя та робили сінокоси.
У 1805 році належало Ушакову разом з 256 жителями – кримськими татарами.
Ви самі бачите, що міф про бідного військового, який мав трошечки землі на неродючих землях – несамітниця. Адже як розуміти володіння 8500 га на найкращими для садівництва, сінокосів, біля лісів для рубки земель на найкращих річках Бельбек, Качі та на узбережжі моря?
Так звідки кошти на утримання таких маєтків?
Самі ж російські автори вказують, що за приєднання Крима:
Крупные суммы получил и сам Ушаков как командующий… В общем, Ушаков являлся довольно обеспеченным человеком – только его годовое адмиральское жалованье и столовые деньги составляли 7200 рублей.
Також вказують, що:
В Петербурге Ушаков жил в собственном доме, находившимся в 4-ой части Измайловского полка.
Его приглашали на торжественные приемы и званные обеды в царские дворцы: Зимний, Таврический, а летом – Петергофский:
Гроші адмірал також отримав коли продав маєтки та домоволодіння:
«Летом 1811 г. Ушаков в последний раз посетил любезный его сердцу Севастополь. Неумолимо приближалась смерть, и адмирал, не имея прямых наследников, решил избавиться от своей крымской собственности. Первым он продал дуванкойское имение; затем учкуйское вместе с постоялым двором, трактиром и пятью крестьянскими семьями за 15 тыс. рублей. Продал Ушаков и свой севастопольский дом с флигелями, хозяйственными постройками и прочим, оставив в подарок новому владельцу свою реликвию – столик красного дерева, за которым в 1787 г. играли в ломбер Екатерина II и Иосиф ІІ. “
Тобто, ніхто ж не буде сперечатись з тим, що цар не міг зупинятись у якомусь непридатному, не розкішному будинку?
Отже, за найскромнішими підрахунками з 1800 до 1817 року адмірал щорічно отримував 7200 рублів, його маєтки коштували ще 200 000 рублів, тобто статки були приблизно 300 000 руб. або майже 225 000 000 гривень (у перерахунку на сьогодні).
Співставимо ці статки, для прикладу, зі статками Микитася (відповідно до його декларації за 2018 р.):
Однією з перших справ Катерина ІІ, коли вона анексувала Крим було встановлення “екатериненських миль” – маркерів імперії та ідентичності.
А що ви розповідаєте своїм дітям, коли вони питають: “а хто цей Ушаков?”.
Далі буде…