«Шевченко. Мати» – знищений вітраж співавтора мозаїки на Інституті ядерних досліджень

“Найбільша крамола – бути українцем в Україні”. (Алла Горська)

У 1964 році у співавторстві з Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Галиною Севрук та Галиною Зубченко до 150-річчя до дня народження Т.Г.Шевченко за супер короткий термін було створено у вестибюлі київського університету ім. Т.Шевченко вітраж «Шевченко. Мати».

Галина Зубченко разом з чоловіком Григорієм Пришедько – автори “Ковалів сучасності” – відомої нам яскравої дрібнозернистої мозаїки, що розташована на стіні Інституту ядерних досліджень на проспекті Науки у Києві.

Народжена 1929 року, Галина Зубченко набачилась і пережила чимало: великі святкові помпезні маніфестації, водночас − руйнація церков, голодні опухлі селяни на вулицях міста, арешти і таємні зникнення людей, нищення української мови і примусове впровадження російської. її діда, священика Андрія Скрипчинського, заарештовують, другого діда, Овксентія Зубченка, розкуркулюють.

“То були страшні часи”, − згадувала Галина Олександрівна. Після смерті Сталіна і приходу до влади Хрущова, а в Україні − Шелеста, трохи потеплішало. Цей подих волі спонукав до творчості й роботи.
Галина Зубченко спочатку закінчила Республіканську художню школу ім. Т.Шевченка, потім Київський художній інститут.

Навчання в інституті для Галини Олександрівни не було легке. Вже перша самостійна тематична робота “Скидають Перуна” викликала критику й незадовільну оцінку. Один із професорів-ідеологів на нерозуміння студентки відповів, що вона неправильно висвітлила ідею твору.

І от улітку 1956 року Зубченко вперше приїздить у Карпати (на Лемківщину) на студентську практику. Тут вона відкриває для себе світ, сповнений краси й гармонії, у якому люди живуть за законами природи: вирощують льон, тчуть полотно, вишивають, майструють… В умовах географічної ізольованості, в єдності з природою сформувався самобутній світ горян із його легендами, міфами, піснями й танцями. Їх нескорений дух виявився у різнобарв’і місцевих звичаїв та обрядів, у творах народного мистецтва.

Темою дипломної роботи Галина Зубченко обрала гуцульське весілля.

У Києві постають гуртки, клуби, молодіжні організації. Зокрема, при Клубі творчої молоді “Сучасник” під керівництвом Леся Танюка організовується секція образотворчого мистецтва, до якої входять Алла Горська, Галина Зубченко, Галина Севрук, Віктор Зарецький, Людмила Семикіна, Веніамін Кушнір, Опанас Заливаха – покоління “шістидесятників”…

Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком Алла Горська виявила місця поховання розстріляних в НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні (1962—1963 роки), про що було зроблено заяву до міської ради.

Вітраж «Шевченко. Мати» було знищено адміністрацією університету за вказівкою секретаря міськкому КПУ з ідеології – В’ячеслава Олександровича Бойченко (сина того самого Бойченко, ім’ям якого названа гімназія №59 та родича тренера Валерія Лобко-Лобановського).
Скликана після цього комісія за уламками кваліфікувала вітраж як ідейно хибний.

3D модель вестибюлю університету як би вітраж зберігся


У листі Алли Горської щодо прохання поновлення її у Спілці художників та спростування звинувачень:

У 1965-66 рр. Галина Зубченко у складі творчої групи працювала над монументально-декоративним оздобленням школи № 5 у Донецьку. 

З 1967 року починається творча співдружність Г. Зубченко і Г. Пришедька, яка тривала 10 років. Першою спільною роботою подружжя Зубченко – Пришедько є мозаїка «Квітуча Україна» в інтер’єрі гастроному «Київ» у Маріуполі.

Григорій Пришедько та Галина Зубченко створили цілий ряд високомистецьких мозаїчних панно, які прикрашають архітектурні будівлі багатьох міст України: у Києві – фасади й інтер’єри Академії наук України, Палацу спорту («Рух»), Інституту рентгенології та онкології («Перемога»), Інституту ядерних досліджень(«Ковалі сучасності»), Інституту кібернетики («Майстри часу», «Кібернетична квітка», «Тріумф кібернетиків»).

У 1970 році відбулось вбивство Алли Горської з інсценуванням самогубства свекра І. Зарецького з мотиву особистої неприязні, після чого він наклав на себе руки.

Протягом 1980-90-х р.р. Галина Зубченко багато працює над християнською тематикою. Це, зокрема, художні полотна «Сила Духу», «Почаївська Божа Матір», пейзажі Києво-Печерської Лаври. Створює пейзажні картини — «Ранок над Россю» та інші.

Протягом 1997-99 р.р. художниця працювала над циклом «Кримські акварелі».  Померла Галина Зубченко в 2000 році.

Радянські стінописи дійсно були свого часу потужним інструментом ідеологічної пропаганди.  Для художників-новаторів царина монументалістики стала можливістю для розвитку та втілення своїх експериментальних ідей. Тоді як в академічному мистецтві панував суворий соціалістичний реалізм, а формалізм жорстоко карався, то монументалісти, якраз, мали змогу експериментувати з формою, вільно трактувати її.

І саме тому з’явився такий парадокс, що довіряли створення ідеологічних пропагандистських творів художникам-бунтарям, тим, кого ми називаємо «шістдесятниками», антирадянським діячам. Алла Горська, Валерій Ламах, Ернест Котков, Іван Литовченко, Галина Зубченко, Григорій Пришедько — найвідоміші з них. 

Якщо ми перестанемо бачити в радянських мозаїках пропаганду, ми побачимо їх красу (Євгенія Моляр, куратор проекту «Soviet Mosaics In Ukraine» )

Джерела:

http://torba.etnoua.info/files/60nyky/Zhyttjepys-movoju-lystiv_Alla-Horska_LOgneva_2013.pdf

http://artukraine.com.ua/a/yevgeniya-molyar–yakshcho-mi-perestanemo-bachiti-v-radyanskikh-mozaikakh-propagandu-mi-pobachimo-ikh-krasu/#.XmVbptTVK70