Дорога до південної околиці Києва (у напрямку Пересічня) існувала ще з давніх часів .
Відомо, що служиві люди могли нести шляхову «путну» службу, про що знаходимо свідчення 1607 р. про Багринов:
Панцирні бояри були зобов’язані нести службу на коні й тяжкому («панцирному») озброєнні по охороні державних кордонів, коронних маєтностей і замків, брати участь у військових діях. Переважно походили із зубожілих бояр, селян, козаків і часом із звільнених невільників. Господарства панцирних бояр звільнялись від податків і феодальних повинностей. Зрівняні в правах з ними були путні бояри, які несли подорожну службу (гінці), охороняли шляхи тощо.
Розташування поселення Багринова на горі, що є природною межею міста на півдні, – ідеальне під пограничний, сторожовий пункт.
Дорогу вперше письмово згадують як “багриновський шлях” за часів володіння монастирями цими землями у 17-18 століттях.
На мапі 1799 року на території сучасної Багринової гори бачимо цей шлях (між №3 та №4):
Починаючи з кінця 19 ст. дорогу все частіше називають китаївською, адже вела вона до Китаїва.
У 1842 році на мапі бачимо чітко дорогу до Корчуватських цегелень та Китаїва:
З бурхливим розквітом цегелень у Корчуватому-Мишаловці-Пирогові дорога набуває стратегічного для бізнесу значення. До цього даний шлях був лише грунтовою дорогою, що розмивалась під дощем.
Саме тому у 1905 році цегельні передають у міську Думу внесок для брукування китаївського шляху.
Серед домовласників Китаєво 1913-1919 рр. згадано старосту Китаєво (Мишаловки) Фуртатенко Івана Олександровича, що “жив по Дорозі в Китаєв”:
У нас немає даних коли саме відбулось брукування шляху, але припустимо, що у 1925 році це вже відбулось, адже до Китаїва поїхав один з перших автобусних маршрутів.
На мапі 1923-1930 рр. бачимо шлях, а вулиць Нова-184 (майбутня Багринова, потім Ушакова) ще немає:
Нещодавно в одній з ФБ-груп було оприлюднено фото часів війни:
у вересні 1941 року німецький фотограф* зняв пересування 95 піхотної дивізії по дорозі, що відповідає сучасному проспекту Науки, №39:
Ліворуч ми бачимо будинок майбутньої гімназії №59 ім. О.М. Бойченко та Києво-Печерську лавру на горизонті.
Також на аерофотозйомці 1943 р. бачимо вже контури наших вулиць:
За часів німецької окупації створено мапу, де наша дорога називається Мишолівське шосе:
Мишоловським шосе майбутній проспект Науки залишається і на радянській мапі 1947 р:
У 1960-х роках радянських фотограф зняв вулицю Велику Китаївську, що відповідає сучасному просп. Науки, 34*:
На карті документу 1962 р. бачимо, що вул. Маршальська виходить на вулицю Велика Китаївська:
У кінці 1960-х рр. частину вулиці Велика Китаївська реконструйовано під проспект Науки.
Джерела:
* https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1128217964203601&set=gm.3156650787679509&type=3&theater
http://museum.kpi.ua/map/?d=kyiv&l1=1924.SU.TOPO&l2=&z=16&lat=50.378580&lon=30.540597