Самоврядування краю
Становлення та розвиток місцевої влади Києва мають давню історію.
Основа місцевого самоврядування княжого Києва – громадівське самоврядування. Посадові особи київської громади обиралися народним волевиявленням, на “вічах” – вічових зборах громадян міста. У 1494 році місто Київ, як компенсацію за втрачене автономне князівство, отримує замість вічового устрою міське управління за німецьким (маґдебурзьким) правом. “Уставна грамота” 1494 року, видана місту Києву Великим Литовським князем Олександром значно обмежувала права воєвод, які призначались князем, і розширювала права громадян міста. Детальніше на сайті КМР.
26 серпня 1933 р. Мишоловська сільрада (як і наша місцевість) була реформована, а натомість було впроваджено інститут уповноважних міськради — пряма система правління.
Починаючи з 1990 року кияни 7 разів (у 1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2008 та 2014 роках) обирали депутатів Київської міської ради. Чотири рази депутати Київради обиралися виборцями по одномандатних виборчих округах (мажоритарна система). Вибори депутатів Київради V-го та VI-го скликань проводилися за пропорційною системою: депутати обиралися за виборчими списками політичних партій, виборчих блоків політичних партій.
Вибори депутатів Київради VII-го скликання проводилися за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за якою половина від кількості депутатів Київради обиралася за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, половина від кількості депутатів Київради обиралася за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія міста Києва.
На величезний жаль, наш округ №2 з 2015 року залишився без депутата.
Представницьким органом місцевого самоврядування міста Києва є виборний орган – Київська міська рада, яка складається з депутатів Київради і, відповідно до законів України, наділена правом представляти інтереси територіальної громади міста і приймати від її імені рішення.
Сьогодні 120 депутатів Київської міської ради не можуть якісно та ефективно вирішувати усі наявні проблеми понад 3 мільйонів мешканців столиці, адже у більшості випадків депутати “конкурують” за врахування бюджетних запитів для своїх округів. Тому у 2015-2020 рр. існував значний дисбаланс у прийнятті рішень на користь тих округів, де депутата не обрано.
У 2020 році відбулись вибори до Київради.
Інформація про депутатів Київради (з адресами приймалень, буде доповнюватись):
bit.ly/kyivrada2020
Клікніть на малюнок – відкривається у новому вікні:
Глибоко переконані, що саме Органи самоорганізації населення Києва – це ті представницькі органи, які створюються жителями, що проживають на законних підставах на території міста або їх частин, можуть стати фундаментом для вирішення питань місцевого значення.
Навіщо громадськості потрібні органи самоорганізації?*
– Допомогти задовольнити суспільний інтерес та потреби жителів;
– Дійти до влади зі своїми проблемами та потребами і спробувати вирішити їх;
– Здійснювати громадський контроль за діяльністю влади та інших постачальників різних послуг;
– Допомогати об’єднуватися у вирішенні спільних проблем за місцем проживання;
– Спільно побороти хамів, нехлюїв та крадіїв, які заважають нормально жити.
Навіщо місцевої владі потрібні органи самоорганізації?
– Точна діагностика того, що найбільше хвилює населення;
– Залучення додаткових ресурсів для вирішення соціальних проблем, виховання патріотизму та шанування історії краю та його традицій;
– Подолання недовіри населення до влади через ефект причетності;
– Об’єднати зусилля в боротьбі громади з корупцією та зловживаннями чиновників та порушенням законів;
– Об’єднання зусиль з громадою у відстоюванні інтересів перед державною владою;
*- за матеріалами http://samoorg.com.ua/organyi-samoorganizatsii
У 2006 році було надано дозвіл на створення органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Вулиць Адмірала Ушакова, Військова, Маршальська» з повноваженнями, що не передбачають реальну можливість контролю за наданням послуг населенню, без бюджету для реалізації хоч би найменших зрушень у мікрорайоні. Діяльність ОСНів регулюється Законом України «Про органи самоорганізації населення».
Зараз у 5-ти мільйонному Києві працює 167 ОСНів, у Голосіївському районі – 29. Цього недостатньо, аби врахувати інтереси кожної мікрогромади, особливо коли немає депутата округу. ОСНи столиці могли б стати фундаментом самоврядування, адже на відміну від, наприклад, громадських організацій (ГО, де засновниками можуть бути всього 2 особи), орган самоорганізації населення має законне делеговане мешканцями право представляти їх інтереси.
Саме тому, усвідомлюючи можливості для реальної участі у житті мікрорайону, необхідно розвивати такий інститут, як ОСНи, наділяючи їх власними повноваженнями.